Фіолет — Не Забувай Мене

(Не забувай мене, не забувай мене) Не забувай мене Під мокрими стріхами літніх ночей Не забувай мене Холодними ранками в місті чужому Не забувай мене В туманних осінніх між нових людей Не забувай мене Як не забула рідного дому (Бо іноді ми мов останні люди на Землі) Не забувай мене Як хочеш кричати і знову мовчиш Не забувай мене Як мамині очі тиху усмішку Не забувай мене Коли його руки безпечно летиш Не забувай мене Сама по собі в холодному ліжку Я б тобі станцював ці слова на київських асфальтах Якби знав не тікав ні від дитячих мрій, а куди Хто і як, але я так хотів би через роки знати Що у тебе все ок Знаю де щасливий ти Не забувай мене Як болюче буде у ночі без сну Не забувай мене Під нові пісні так бракує повітря Не забувай мене В дзеркалах кривих не шукають красу Не забувай мене Як не забув я тебе моя рідна (Бо іноді ми мов останні люди на Землі) Іноді ми мов останні люди на Землі (Не забувай мене)