NICHKA — Стяг

Стяг мій майорить де Синьо-жовтими степами Там в душі горить те Що не вимовить словами Там бурхливі ріки Зашивають рани І я бачу не уві сні Очі тата й мами Гори мої, море моє Я без вас як сирота Любі мої, люди мої Все без вас лиш самота Та й на чужих на просторах Не зверне мене з доріг Бо я в крові маю волю В серці маю оберіг Гори мої, море моє Я над вами наче птах Там де ви лише свобода І світанок на вустах Тут на рідних на просторах Стуса й Симоненка рід Від них в крові маєм волю В серці маєм оберіг Стяг мій майорить де Синьо-жовтими степами Там в душі горить те Що не вимовить словами Там бурхливі ріки Зашивають рани І я бачу не уві сні Очі тата й мами Сильна моя, рідна моя Від Говерли й до Дніпра Ми тепер живем за трьох І збира по клаптиках Дім наш, віру і надію Й не обірветься струна Як не було б важко, бийся Й пам’ятай, лиш ти одна Нескорена у бою Нескорена у пітьмі Нескорена від болю Нескорена в боротьбі Нескорена у думках Від світанку й до зорі Нескорена у піснях Нескорена у мені Стяг мій майорить де Синьо-жовтими степами Там в душі горить те Що не вимовить словами Там бурхливі ріки Зашивають рани І я бачу не уві сні Очі тата й мами