ТНМК — Пм'тй

Дорогою до тебе я бачив черепах трьох Вони тримали місто на плечах Першу, чорну, звали Недайбог. Вона нічого не просила в н*ба Робила все сама, робила - як для себе Бралася і впиралася, на зло не озиралася Попри те, попри це, робила все тому, що її пре Вона казала: дій! Лайно - це перегній І все трималося на ній Ти тільки уяви-но, другу звали Мрія Була вона, скажу тобі, в хорошім сенсі синя Вона казала: знаю, я - важка, але я мрію Дивлюся я на небо і надихаю дію Бо якщо не мріяти, навіщо ж тоді жити? Коли собі ти мариш, десь плаче сатана Я більша за слона, але я збираю квіти Якщо це не весна, то що тоді весна? Пам’ятай, де б не йшов, я рушаю, щоби повернутись знов І міста, як мости. Я люблю цей світ, бо є у ньому ти Ти, певно, здогадалася, як звали третю, білу Вона не посивіла, ні! Такого кольору буває Тільки чиста сила. Що має крила і ними обіймає Усіх, кого кохає Любов’ю її звали. Ти, схоже, її знала Були у неї діти, мовляла немовлям вона Не скінчиться війна, не буду вам брехати Правдою не налякати, пийте все до дна Але зростайте сильними, побачите тоді Як вороги злякаються і вдінуть бігуді Хоч зійде сім потів, та не шкодуйте дров Якщо це не любов, то що тоді любов? Пам’ятай, де б не йшов, я рушаю, щоби повернутись знов І міста, як мости. Я люблю цей світ, бо є у ньому ти