Арсен Мірзоян — Штучні Сонця

Знову сують свою пику у справи Бога І крізь мозок проникають до судин І на мертвих журналістах вже відбитки того Хто постане завтра символом терпіл А насправді всі ми на когось схожі Але різні вчинки сильні і слабкі Дивляться на тебе в балаклаві очі Варіантів небагато, чуєш, ні От і все, і нікуди більше бігти Недопалки в шахті ліфту Метелик на світ доки сірник горить От і все, ми самі себе вб'ємо цим Метелик із штучним сонцем Усе скінчилось, Слава Богу квіти не для тебе Фотокамер спалахи серед вогнів А в очах лишилося осіннє небо Всережимні не почують як рахують дні Це режиму приміряють інший вимір Посміхаючись цинічно крізь реформи тин Та людина в балаклаві пропонує вибір Вільним бути чи просто живим От і все, і нікуди більше бігти Недопалки в шахті ліфту Метелик на світ доки сірник горить От і все, ми самі себе вб'ємо цим Метелик із штучним сонцем Кожного разу на чужі та наші Кожного разу король стає голий Кожного разу всі ті самі інакші Кожного разу назавжди ніколи От і все, і нікуди більше бігти Недопалки в шахті ліфту Метелик на світ доки сірник горить От і все, ми самі себе вб'ємо цим Метелик із штучним сонцем