Лугом іду, коня веду (українська народна пісня)

Лугом іду, коня веду, розвивайся, луже, Сватай мене, козаченьку, люблю тебе дуже. Сватай мене, козаченьку, люблю тебе дуже. Ой хоч сватай, хоч не сватай, то так присилайся, Щоб та слава не пропала, що ти женихався. Щоб та слава не пропала, що ти женихався. Женихався, не цурався, хотів тебе взяти, Через люті воріженьки мушу покидати. Через люті воріженьки мушу покидати. Ой коли б ти, дівчинонько, та була багата, Взяв би тебе за рученьку та й повів до тата. Взяв би тебе за рученьку та й повів до тата. Ой коли б я, козаченьку, та й була багата, Наплювала б я на тебе ще й на твого тата. Наплювала б я на тебе ще й на твого тата. Ой коли б ти, дівчинонько, була багатенька, Взяв би тебе за рученьку, повів до батенька. Взяв би тебе за рученьку, повів до батенька. Ой коли б я, козаченьку, була багатенька, Не дивилась би на тебе й на твого батенька. Не дивилась би на тебе й на твого батенька. Ой коли б ти, дівчинонько, сірі воли мала, Взяв би тебе за рученьку, повів до вівтаря. Взяв би тебе за рученьку, повів до вівтаря. Ой коли б я, козаченьку, сірі воли мала, Я б такими шмаркачами хату замітала. Я б такими шмаркачами хату замітала.