Ой у полі криниченька (українська народна пісня)

Ой у полі криниченька, Там холодна водиченька. Там дівчина воду брала, З козаченьком розмовляла. — Ой козаче, козаченьку, Сватай мене, молоденьку. — Ой рад би я тебе брати, Та боюся твого брата. Зчаруй, дівча, брата свого, Будеш мати миленького. — Ой рада б я зчарувати, Та де ж мені чарів взяти? Ой де ж теє в світі зілля, Щоб я брата отруїла? — Ой у лузі калиночка, На калині гадиночка. На калину вітер віє, На гадину сонце гріє. На гадину сонце пече, Із гадини ропа тече. Підстав, дівчино, відерце Під гадючине реберце. Підстав, дівча, коновочку На братову головочку. Що натече, що накапа — Отруй, дівко, свого брата. А ще братик у дорозі, А вже чари на порозі. Брат до сестри доїжджає, А сестриця вибігає. Брат до сестри з гостинцями, Сестра до брата з чаровцями. — Ой на тобі, брате, пива, Що я вчора наварила. — Випий, сестро, по старшині, Що не доп’єш, даси мені. — Ой я вчора випивала, Задля тебе оставляла. А брат пива як напився, По конику покотився. По конику покотився, За серденько ухопився. — Ой ти, сестро, ти, сестричко! Гірке твоє дуже пиво. Що це, сестро, та й за пиво, Що за серце ухопило? Головоньку закрутило, Із коника повалило. — Ой ти, брате, не питайся, Іди з родом попрощайся. — Ой козаче, козаченьку! Сватай мене молоденьку. — Ой рад би я тебе сватать, Та ти вмієш чарувати. Зчарувала брата свого, Ще й зчаруєш миленького. А ні брата, ні козака — Пішла дівка за жебрака. Жебрак ходить, хліба просить, А дівчина торбу носить. Що випросить, то все в торбу, А дівчину завш в морду.