Ви клялись тоді, точно вижити, Потім тихо плакати, За Братів своїх, за Сестер своїх, Їх не стерти вже… Їх з сердець не вибити, Їх не здути вітрами, Їх не здути вітрами, Їх не здути вітрами, Їх не стерти вже: ні вогнем, ні снігом.
Ті, кому клялись – віри сповнені, Тільки повернись, До дітей своїх, до Батьків своїх… Їх сердець вогонь, Гріє тихим полум‘ям, І за вас молитвами, І за вас молитвами, І за вас молитвами, Богу мерехтить.
You swore then, for sure, to survive,
then cry softly,
for your brothers, for your sisters,
they can't be erased already…
you can't knock them out of your hearts,
they won't be blown away by the winds,
they won't be blown away by the winds,
they won't be blown away by the winds,
you can't erase them anymore: neither fire nor snow.
come back alive…
come back alive…
come back alive живим alive…
those to whom they swore-full of faith,
just come back,
to your children, to your parents…
their hearts are on fire,
warms with a quiet flame,
and prayers for you,
and prayers for you,
and prayers for you,
God flickers.
come back alive…
come back alive…
come back alive живим alive.