ТІК — Журавлі

Вечоріє... Вже весна... Мати обіймає синову світлину, Тихо плаче, бо її життя скопом Біль забрала разом з смертю сина... У руках тримає матінка сорочку Бога молить, сина не забудь!.. Щоб прийняв синочка, як удома, Не забув від неї його пригорнуть!.. ПРиспів: Розриває душу страх... Сохнуть сльози на очах... Скільки доньок і синів Залишилось на війні... Повертають журавлі Знов до рідної землі... Наші янголи-соколи Не повернуться ніколи!.. Вечоріє... Вже весна... А дружина й досі виглядає Того, хто доньці пообіцяв Повернутися живим із поля бою!.. Не відходить син їх від вікна, Адже та дорога батька проводжала... У очах надія ще жива, Маму діти, плачучи, втішають!.. Приспів. Повертають журавлі Знов до рідної землі... Наші янголи-соколи Не повернуться ніколи!..