ROXOLANA — Люди як кораблі (Cover Скрябін)

Я не твій брат, ти не сестра моя Ніколи не розказуй мені Хто і в чому є винен на нашій землі Люди, як кораблі Кожен пливе, поки хвиля несе І поки глибока вода-а Глибока і темна до самого дна До самого-самого дна А до берега тихо хвилі несуть Поранені душі живих кораблів А від берега знову в море ідуть Ті, хто вірив і правду знати хотів На глибині зустрічаються всі Так, ніби в морі місця нема-а І труться бортами, аж стогне земля Від зависті, підлості й зла Хтось не доплив, бо йому помогли Набрати повні трюми води-и Бо стати героями тої війни Дуже хотіли вони А до берега тихо хвилі несуть Поранені душі живих кораблів А від берега знову в море ідуть Ті, хто вірив і правду знати хотів Наш океан знає більше, ніж ми Секрети всі у нього на дні А ми ходим зверху, великі й малі Люди, як кораблі Гордо пливем, і не вірить ніхто Що ним зацікавилось зло-о І серед вітрів ми не чуєм щурів Які прогризають нам дно А до берега тихо хвилі несуть Поранені душі живих кораблів А від берега знову в море ідуть Ті, хто вірив і правду знати хотів