Артем Лоік — Зіркова країна

Я писав це коли були вуста у молоці, так ненавидите, що нагадуєте, молодці! Та не вам відповідаю, ваші викрики до лампи, а тому, — хто зі мною шлях долає із «талантів»! Тільки їм, "розкладую" детально, по полицях: був наш Крим, паляниця ще не стала полуниця, був і я, молодий, зелений і на все готовий, і «страна» була, якою тоді правив Янукович! І цю пісню я читав відверто, як завжди, але час ішов, я ріс, і сам собі сказав «зажди», сам себе перебудовував пірнаючи у працю, і мені вистачає сили сказати: «я помилявся!» Не про дев'яте травня, — це день пам'яти понині, але не свято, де всі нажираються як свині! У Львові була вчинена навмисно провокація, а я тоді ходив собі стежками Скоропадського… Дуже важко змінюватись після тридцяти, та ніколи не пізно вчитись, любити і рости! Я писав: «Звездная страна» та йдуть роки… Зіркова країна вибач за мої лапки! "Кто тебя выдумал?", — мої предки невидимі, загартовані війнами, окупантом зневільнені, де народ прокидається і німим не прикинувся, де від гучного снаряда, нарешті і я прокинувся! Країна де не тліли, а вогнем писали повість і хай втрачали тіло, та ми не втрачали совість! Де погрози спростували, де свобода і протести, де ми разом повставали, помирали і воскресли! Ще зі школи, говорили гордо із за парт "отвечать на русском — круто, українською — зашквар…" І ми всі себе русифіковували власноручно, поки кращі твори геніїв випльовув підручник… Так росла, не розуміючи весела молодь, що для того, щоб стерти народ — потрібно стерти мову! І я бігав російськими римами по мінусам, і шукав хто винен, та догнав тепер, що винен сам! Пропаганда спалювала сторінки наших поетів, та я звалюю, — як у Бредбері «по Фаренгейту»! І продовжую лінію гнути всім на зло вам, лиш не забудьте пом'янути не злим тихим словом… Не пізнав мого життя, кажеш я перевзуваюсь, ні я змінюю взуття, коли із нього виростаю! А ти ходиш у одному, коменти немов доноси, чужі зачовгані думки за іншими доносиш! Я був тим, яким мене зростили дев'яності, та весь час шукав рідний Сіон, як Нео у Вачовскі! Так писав «Звездная страна» та йдуть роки: Зіркова країна вибач за мої лапки! "Кто тебя выдумал?", — мої предки невидимі, загартовані війнами, окупантом зневільнені, де народ прокидається і німим не прикинувся, де від гучного снаряда, нарешті і я прокинувся! Країна де не тліли, а вогнем писали повість і хай втрачали тіло, та ми не втрачали совість! Де погрози спростували, де свобода і протести, де ми разом повставали, помирали і воскресли!