Masha Timoshenko — Гавань

Очі закриті, але пам‘ять безмежна Я завжди шукала сенси не на папері У час, де похмурі мари обійняли за плечі Нам все ж не вдалося відкрити зачинені двері Але я не я, ти не ти, Чи може То був біль самоти Для кожного Моя тиха гавань зруйнована Від уламків мовчання палали ми Мої думи сльозами у подушку бути сильною не обіцяла я Тільки хвилями наче захована Не зуміли ми все повернути так Новий день за старими розмовами Бо що сталося вже не забути нам Тисне повітря, але серце на небі Різні міста, але межі умовні Тож я буду кохати тебе, а ти будеш мене Навіть коли все палає довколо