Михайло Хома — Стоїть Гора Високая

Стоїть гора високая, Попід горою гай, Зелений гай, густесенький, Неначе справді рай. Під гаєм вється річенька: Як скло вода блищить,— Долиною зеленою Кудись вона біжить. Край берега у затишку Привязані човни; І три верби схилилися. Мов журяться вони: Що пройде тепле літечко, Повіють холода, Осиплеться їх листячко, І понесе вода. Журюся й я над річкою... Біжить вона, шумить; А в мене серденько І мліє і болить. Ой річенько, голубонької Як хвилечки твої, Пробігли дні щасливії І радощі мої! До тебе люба річенько, Ще вернеться весна: А молодість не вернеться. Не вернеться вона!... Стоїть гора високая, Зелений гай шумить, Пташки співають голосно І річенька блищить. Як хороше, як весело На білім світі жить!... Чогож у мене серденько І мліє і болить? Болить воно і журиться. Що вернеться весна, А молодість не вернеться, Не вернеться вона!...

There stands a lofty mountain, Beneath the mountain, a grove, A green grove, so very dense, As if it were truly paradise. Below the grove a little river winds: Its water gleams like glass, — Along the green valley It runs off somewhere. By the bank, in a sheltered nook, The boats are tied; And three willows have bowed low, As if they are grieving: That the warm summer will pass, The cold winds will blow, Their leaves will fall away, And the water will carry them off. I too grieve by the river... It runs on, it murmurs; And my poor heart Both faints and aches. Oh little river, my dear one, Like your little waves, My happy days have run by And all my joys! To you, dear little river, The spring will come again: But youth will not return, It will not return!... There stands a lofty mountain, The green grove rustles, The birds are singing loudly And the little river gleams. How good, how joyful To live in this wide world!... Then why does my poor heart Both faint and ache? It aches and it grieves That the spring will come again, But youth will not return, It will not return!...