ANNA MARIA — Саме Ті

Нас обмежує час і уявні кордони, Сотні тисяч «але» і сторонніх думок. Не вписати життя у відомі шаблони, Не сягнути вершин, зупинившись за крок. А навколо весь світ, неймовірно глибокий, Із неонових фарб у палітрі життя, А навколо хаос, вічний творчий неспокій І шалена любов аж до серцебиття. На самоті ми саме ті: Слабкі або сильні, По-справжньому вільні. На самоті ми саме ті: Мрійливі, мов діти, Що вміють радіти. На самоті ми саме ті: Прості та відкриті До світла у світі. На самоті ми саме ті: Сміливі, відважні, Відверті, бо справжні. На самоті… У гонитві роки живемо напівсонні, І прокинувшись десь близько тридцяти трьох, Ми знайдемо себе у чиємусь полоні, Що давно більше схожий на схований льох. А навколо весь світ, неймовірно глибокий, Із неонових фарб у палітрі життя, А навколо хаос, вічний творчий неспокій І шалена любов аж до серцебиття. На самоті ми саме ті: Слабкі або сильні, По-справжньому вільні. На самоті ми саме ті: Мрійливі, мов діти, Що вміють радіти. На самоті ми саме ті: Прості та відкриті До світла у світі. На самоті ми саме ті: Сміливі, відважні, Відверті, бо справжні. На самоті…