Фіолет — Саме собою

Падав торішній сніг, Завтра було так близько... Як він її беріг?.. Пробки, на вулицях слизько... Мармур сліпих торкань, Ти усміхнешся - І спиниться місто й час, Наче все вперше... Б'є по руках любов, Як море зимове... Я ж, бо тебе не знав, Я ж, бо тебе не чув... Б'є по руках любов... Чи стане розмови на все, Що я не сказав?.. На все, що я не відчув?.. І не чекай, що станеться Усе саме собою... Кавою з молоком В сонце грудневих ранків Скільки ховатись нам? Останню скури за двох... За десять хвилин таксі... Два береги — біполярка. І сумне Дніпро... - Кадри, як у кіно... Падав торішній сніг... Під серцебиття ледь чутне Ти усміхнешся І завариш нам зранку чай... Речитатив: Деякі миті тривають Вічності, вічності сумнівів, Болю, розлуки... Ти тягнешся руками до тиші, А там сніг... Боже, який прекрасний сніг За вікном!.. Бачиш?..