YAKTAK — Не забувай

Ти знову Говориш тихенько із небом про мене Я обійму тебе через вікно променем Не забувай Бо поки мене пам’ятаєш Щоранку я оживаю Лиш не одягай на очі вуаль Не забуду твої руки, що мене так гріли Не забудь наші серця, які завжди горіли Не забуду твої крила, що мене прикрили Обійняти би, бо мабуть притомилась Не забуду рідні ноти твого голосу Перефарбую в біле чорну полосу Бо навіть будучи на іншому полюсі Я люблю тебе, бо ти не така, як всі Не забувай Бо поки мене пам’ятаєш Щоранку я оживаю Лиш не одягай на очі вуаль