KOVALEVSKiY, RAPHAiL — Чаклун

Він зачаклує її поглядом Зачаклує своїм холодом Він зачаклує її поглядом, Він зачаклує своїм холодом, І я лечу до неї-неї з квітами. До неї близько, а вона на відстані Він зачаклує її поглядом, Він зачаклує своїм холодом, І я лечу до неї-неї з квітами. До неї близько, а вона на відстані Нащо я повірив в наші почуття Дарував дарував собі надію я Оу забуваю її оуо Все минає, все минає, ти знай Як так сталось, що ти знов одна Лечу до тебе, ти така сумна Залишитися, доторкнутися Я же бачу їй так хочеться Він зачаклує її поглядом, Він зачаклує своїм холодом, І я лечу до неї-неї з квітами. До неї близько, а вона на відстані Він зачаклує її поглядом, Він зачаклує своїм холодом, І я лечу до неї-неї з квітами. До неї близько, а вона на відстані Я вірив і терпів Стиснув зуби через біль Кричала всім, що не така, як всі Та всі проблеми тільки в твоїй голові Але кому ти там потрібна без душі Давай збреши мені, що не сумуєш І не турбуйся, що дала йому піти Давай начистоту - не треба було вірити Він зачаклує її поглядом, Він зачаклує своїм холодом, І я лечу до неї-неї з квітами. До неї близько, а вона на відстані Він зачаклує її поглядом, Він зачаклує своїм холодом, І я лечу до неї-неї з квітами. До неї близько, а вона на відстані