Іван Дорн — Нескорена

Поле на колір макове, місяць в зірках пливе. Всі ці літа я дякую Богові за тебе. Вранці вдягнешся в марево, в коси вплетеш гаї Скільки нещасть плакали разом з тобою ми. Скільки світанків бачили жовто-блакитними. На чужині хитаюся - дитя знедолене. А до тебе вертаюся в супроводі лелек… Стежки сплелися вродою, наче мережива Діти твоєю мовою… - ніби душа співа Я тобі колисковою дякую що жива Тінню накриє ворога вільний у небі птах Врода твоя нескорена на макових вустах Вранці вдягнешся в золото, в коси вплетеш гаї Чом так без тебе холодно в спеці чужих країн. Землі мене зчаровують, лиш під крилом твоїм… Я повернусь босоніж, моя земле Щоб більш не лишатись тебе Спиною вкрию любов незбагненну Щоб більш не втрачати тебе