XXV кадр — Біла ворона

Я наче біла ворона Відбиваю світло крилами Невідомо Як мені хмари оминути, Але коли відлітав, то розумів, що так і буде Я наче біла ворона Відбиваю світло крилами Невідомо Як мені хмари оминути, Але коли відлітав, то розумів, що так і буде Я розумів, що так і буде, але нехай І крила не зламає жодна чорна печаль Озирнувсь назад, чого тіки не траплялось, Знаєш, іноді від того стає так лячно Іноді спогади зносять башню Не життя, а купа новел, окей До оригіналу вношу правки, god damn! Нарешті зрозумів, хто справді поряд, Досить витрачати час на хворих, кволих, непрозорих Я не про зорі, не про лепрозорій Власноруч перемалювати власну траекторію Це так приємно й круто Коли крила обидва більш не мають бруду Ще сотні кроків, сотні нових сцен Мене так вабить результат, Але встає лиш на процес Я наче біла ворона Відбиваю світло крилами Невідомо Як мені хмари оминути, Але коли відлітав, то розумів, що так і буде Я наче біла ворона Відбиваю світло крилами Невідомо Як мені хмари оминути, Але коли відлітав, то розумів, що так і буде