Аркадій Войтюк — Ніч яка місячна

Ніч яка, Господи, місяшна, зоряна! Ясно, хоч голки збірай. Вийди, коханая, працею зморена Хоч на хвилиночку в гай! Сядемо вкупі ми тут під калиною — І над панами я пан! Глянь, моя рибонько, — хвилею срібною Стелеться полем туман. Гай чарівний, ніби промінем всипаний, Чи загадався, чи спить; Он, на стрункій та високій осичіні Листя жагою тремтить. Небо незміряне всипане зорями, — Що то за Божа краса! Перлами ясними он, під тополями, Грає краплиста роса. Ти не лякайся-бо, що свої ніженьки Вмочиш у срібну росу: Я тебе, вірная, аж до хатиноньки Сам на руках однесу. Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько Тепло, — ні вітру, ні хмар... Як пригорну тебе щиро до серденька, А воно гріє як жар. Ти не лякайся, щоб злоба підслухала Тиху розмову твою: Нічка приспала всіх, соном окутала, — Ані шелесне в гаю! Сплять вороги твої, знужені працею, — Нас не сполохає сміх... Чиж нам, окраденим долею нашею, Й хвиля кохання — за гріх?!

What a night, oh Lord, so moonlit, so starry! So bright you could gather needles. Come out, my beloved, worn out by work, If only for a moment, into the grove! We'll sit together here beneath the kalyna — And I'll be a lord above all lords! Look, my little fish, — in a silver wave The mist spreads over the field. The enchanted grove, as if strewn with moonbeams, Is lost in thought, or asleep; There, on the slender, tall aspen The leaves tremble with longing. The boundless sky is strewn with stars, — What divine beauty it is! Like bright pearls, there beneath the poplars, The beaded dew is sparkling. Don't be afraid that your little feet Will get wet in the silver dew: I'll carry you, my faithful one, all the way home In my own arms. Don't be afraid you'll be cold, my swan, It's warm — no wind, no clouds... When I hold you close to my heart, It will warm you like an ember. Don't be afraid that malice will overhear Your quiet words: The night has lulled everyone, wrapped them in sleep, — Not a rustle in the grove! Your enemies are sleeping, worn out by work, — No laughter will startle us... Can it be that for us, robbed by our fate, Even a moment of love is a sin?!