Я не червоний! Я Багряний! Я не римую для партера! І це не рими, це є рани! Та я не Мельник! Я Бандера!
Мете снігами моє літо… Із батьківщини Симоненка я до кінця йду, як Теліга! І вірю в крила, як Костенко!
Я був, як ти невидимо русифікованим, вважав у стаді себе стильним і підкованим… І аж з полтавського дивану у москву забрів, не треба в здивуванні підіймати своїх брів…
Я слухав музику, казав «какая разніца»… Не думав що напишу пісню, як наразі ця. Російські фільми, вночі книгами долистую і вже дитина говорить моя російською…
Їхні зірки зривали оплески, овації, іще не бомби, та рак асиміляції… Невидимі кулі потрапляли в наші голови, були одягнені ми, так культурно були голими…
І ми та більшість, яка мовчала вісім літ, а може говорила тихо, та не так, як слід! Та ось снаряди накривають золоті поля, якщо ти зараз не прокинувся, то вже ніяк.
Я не червоний! Я — Багряний! Я не римую для партера! І це не рими, це є рани! Та я не Мельник! Я Бандера!
Мете снігами моє літо… Із батьківщини Симоненка я до кінця йду, як Теліга! І вірю в крила, як Костенко!
І все повторюється люди, як уже було, смерть дуже любить цілувати незалежного, того нескореного воїна, якого мить навіть не бачили, неначе того бога ми!
Який уперто свободу свою так не віддасть, та ще по ходу рятує таких несмілих нас… Таких невпевнених в бою і самовпевнених в тилу під пивом за столом і за паперами…
Ми довго в стороні стояли наче судії, та я сповідуюсь сьогодні в моїй студії! Словом підпалюю минуле і його золу, кидаю римами цими під біт у рило злу!
І зеленіють моїх віршів несміливі стебла, по тій дорозі, що веде лиш до самого себе… Друже, снаряди накривають золоті поля, якщо ти зараз не прокинувся, то вже ніяк!
Текст пісні переклад на EN
I'm not red! I'm Crimson!
I don't rhyme for the stalls!
and it's not rhymes, it's wounds!
I'm not a Miller! I'm Bandera!
snow sweeps my summer…
from simonenko's Homeland
I go to the end like Teliga!
and I believe in wings like Kostenko!
I was like you invisibly Russified,
considered himself stylish and savvy in the herd…
and already from the Poltava sofa to Moscow wandered,
don't raise your eyebrows in surprise…
I listened to music and said,"what's the difference?"…
I didn't think I'd write a song like this right now.
Russian movies, at night with books dolistuyu
and already the child speaks my Russian…
their stars broke into applause, applause,
Not Bombs yet, but cancer of assimilation…
invisible bullets hit our heads,
were we dressed, so culturally were we Naked…
and we are the majority who have been silent for eight years,
or maybe she spoke softly, but not as she should!
and here are the shells covering the golden fields,
if you're not awake right now, you can't.
I'm not red! I'm Crimson!
I don't rhyme for the stalls!
and it's not rhymes, it's wounds!
I'm not a Miller! I'm Bandera!
snow sweeps my summer…
from simonenko's Homeland
I go to the end like Teliga!
and I believe in wings like Kostenko!
and everything repeats people as it already was,
death loves to kiss the independent,
that unconquered warrior whose moment
we didn't even see that God!
who stubbornly will not give up his freedom so much,
and even along the way saves such timid us…
so insecure and overconfident
in the rear under beer at the table and at papers…
we stood apart for a long time like judges,
and I'm confessing in my studio today!
with a word I set fire to the past and its ashes,
I throw these rhymes under the beat in the snout of evil!
and green my poems timid stems,
on the road that leads only to yourself…
friend, shells cover the golden fields,
if you're not awake right now, you can't!