Dаніель — Тобі вклонюся доленько моя

Сміється в небі жайвір молодий, Голубку голуб радісно цілує, І білим світом світяться сади Зозуля так багато літ віщує. У серця батьківщини щирий дар, Його за гріш на ринку не купити, Його ціную змалку, як буквар, Який навчав мне у світі жити. Згорає осінь сніг вітри несуть І журавлі летять у теплий вирій, Але джерела знов з під криги б'ють І ріг кирпатий аж на рік ще виріс І десь у світі жде любов моя, Я знаю, що пройду землею чесно І вірю з кожним днем все більше я У щастя і земне і піднебесне Тобі вклонюся доленько моя, За те, що на землі цій народився Що Українське слово знаю я, | Що пісні материнської навчився.