Ірина Федишин — Розстріляна весна

Здригнувся світ Це біль пекуча Мов на хресті Розп‘ята Буча Немає сонця Тільки ночі Нема життя- Закриті очі Нема весни Її спалили Ні це не сни Їх взяли й вбили Бо їх вина Що українці Це 41-ший Фашисти, Німці До Бога хочеться кричати І битись в груди не мовчати… Але і Ти був на хресті Зв‘язали руки теж Тобі Сміялись, били і плювали І одіж твою роздирали Хоч мав ти силу всю могучу Згадай Ісусе нашу Бучу. Поглянь на свіжі ще могили Одне прошу - подай нам сили Вже не питаюся чому Лиш зупини оцю війну Пробач, до зла ми стали спішні І визнаєм, що ми є грішні Помилуй Боже ще хоч раз Помилуй нас, помилуй нас Здригнувся світ, що кров текуча Побачив світ - розп‘ята Буча Весна розстріляна і мрія Побачив світ, яка росія