KADNAY — Відпусти

Відпусти відпусти відпусти Я залишуся лиш спогадом весни Коли ти проявиш плівку Коли не залишиться сторінки Відпусти відпусти відпусти Коли накриває Забудуться жалі Коли відриває Минуле розтане І ти поринаєш В свої візерунки Обмежені далі Так багато печалі Коли не турбують Шляхи невідомі Коли плакати хочеш Але не маєш часу Тебе обирає Свідома залежність Від власного страху Від чиєїсь там долі Ось ти знов на вокзалі І знову дорога Ти знаєш як буде Що це не в останнє Вона до нього виплила з туману Лишила подушку із теплих сліз В минулому залишила оману Заквітчана і темна наче ліс