Павло Зібров — Я так хочу додому

Розкидало по світу,розділило родини, Звикло серце боліти, п’є по краплі новини, що там чути від сина, через гуркіт снарядів, Чи вціліли домівки під ударами градів. Ви тримайтеся, рідні, і не смійте померти, розписалися кров‘ю ви на кожному метрі, Наші душі сповиті в чорно-білі альбоми, Хай дороги розбиті, але треба додому. Приспів. Я так хочу додому, я так хочу додому, Ці слова заповідні, На вустах у мільйонів…. Там де все нам знайомо, Де ми завжди потрібні, я так хочу додому, обійняти всіх рідних… Обійняти черешню і фату її білу, і зіграти нарешті всі забуті весілля, і молитися знову до Святого причастя, і прибити підкову до порогу на щастя. Біля рідного дому,в Україні безкраїй, нам здавалось, що добре там, де нас ще немає, Нас приймають в обійми добрі,лагідні люди, але краще, ніж вдома,нам ніколи не буде… Приспів. Я так хочу додому, я так хочу додому, Ці слова заповідні, На вустах у мільйонів…. Там де все нам знайомо, Де ми завжди потрібні, я так хочу додому, обійняти всіх рідних…