Артем Лоік — Сковорода

Козаків не зовуть на війну, та не закінчилась наша війна... А я на небо підпитий іду, світ ловив мене та не спіймав! Ліквідована Січ та не бунт, русифікована твереза тюрма, а я на небо підпитий іду, світ ловив мене та не спіймав! Відкриваю з неба візу, Лоік вам читає реп, — як я читаю катехізис! Я дивлюсь моє коріння розпускає руки, мене цінять в Україні і ціна моя — пів штуки. Ох не даром я Сковорода, я лив сенси із вина не знав, що так скоро вода буде заливати хати мізків, нападати з тилу, але те що я нагрів для вас і досі не остило! Я піджарив вічні сенси дуже просто! Як? На плиті зі свого мозку! В світі, де нас хочуть випрати у сірий, — краще запитай у мене в книгах, а не в сірі! В світі, де білі ідуть на чорних урочисто, забуваючи, що краще не білим бути, а чистим! Бачу знову сунуть супостати, тому час не без учасному філософу повстати! Козаків не зовуть на війну, та не закінчилась наша війна... А я на небо підпитий іду, світ ловив мене та не спіймав! Ліквідована Січ та не бунт, русифікована твереза тюрма, а я на небо підпитий іду, світ ловив мене та не спіймав! Не зовуть, у мене там, та зараз не сімдесят п'ятий, тут поети носять рими, поки слуги носять кляпи, і клюють себе у лоб митрополити, треба їх загнати у метро і те метро палити! Є! Я у трендовій обнові! Світ ловив мене та вийшло, що він далеко не Нойєр! Є! Я спростив себе свідомо! Коли у людей війна у них і дійсно не всі в дома! Я ходив собі по небесах аскетом, доки на мою державу не націлили ракети! І хай править зомбованими не Катерина, та ми хряпнемо дверима, в дім не пустимо тварину! Якщо чесно, світ нітрохи не змінився, тільки проклятим сусідам «уже мало ізвінітся», ви «за мір» та я доступно якомога: нам цей мир і даром не здався без перемоги! Козаків позовуть на війну, бо не закінчилась наша війна... А я із неба підпитий прийду, світ ловив мене та не спіймав! Ліквідована Січ та не бунт, русифікована твереза тюрма, а я із небо підпитий прийду, світ ловив мене та не спіймав!